Не всі авто - банальні засоби пересування. Кожна високорозвинена країна вважає за честь мати власну машину-символ - свого роду автоікону, без якої неможливо уявити цю державу. В Італії це, безсумнівно, "Феррарі", в Німеччині - "Мерседес-Бенц", у Великій Британії - "Роллс-Ройс"... Легендою США, частиною американського способу життя давно вже стали "Шевроле-Корвет" і "Форд-Мустанг". Саме останній затьмарив своєю славою навіть легендарний "Форд-Т". У світі існує понад 400 клубів фанатів Mustang, а дорогами світу "скачуть" понад вісім мільйонів авто цієї моделі.
Починалося все 1961 року, коли молодий віце-президент "Форд Мотор Компані" Лі Яккока поставив перед своїми підопічними завдання: спроектувати молодіжний чотиримісний автомобіль довжиною 180 дюймів(4,6 метра), який би важив трохи більше тонни і коштував усього 2500 долларів. Роботи над новою моделлю почалися за рік і тривали лише 18 місяців. А вже 17 квітня 1964 року в Нью-Йорку відбулася її презентація, яку висвітлювали одразу три загальнонаціональні телеканали: АВС, NBS i CBS.
І пішло-поїхало... У Штатах спалахнула справжня лихоманка: усі хотіли, щоб під їхніми вікнами стояв Mustang. За перший день продали 22 тисячі авто, за рік - 418 тисяч, а за 18 місяців табун нараховував один мільйон. Це був рекордний показник, що перевищив навіть досягення славетного "Жука" від "Фольксвагена". Американці, для яких вже тоді машина стала звичною річчю, займали черги за "Мустангами". Подекуди доходило навіть до бійок. Особливо шаленіла молодь. Такого ажіотажу Америка ще не бачила. У чому ж полягав секрет успіху фордівського коника? На перший погляд, у ньому нічого особливого: двоє дверей, менше місця для салону, і більше - для двигуна. А головне - довжелезний список додаткового обладнання, яке можна замовити: кондиціонер, зручні крісла, різні варіанти оформлення інтер'єру, передні дискові гальма та гідропідсилювач керма - всього 74 варіанти опцій. Саме тому з'явився рекламний лозунг: "Спроектований, щоб бути спроектованим вами". Покупець міг вибрати 4-ступеневу механічну або 3-ступеневу автоматичну трансмісію. На вибір пропонувалося 4 двигуни потужністю від 101 до 271 кінських сил. Останній мав 8 циліндрів (досить звична річ для американських машин) й розганяв Mustang до 100 кілометрів на годину за 7,6 секунди, а "максималка" в залежності від передаточного числа головної передачі становила близько 190-210 км/год. Чверть милі на дрег-рейсінгу машина проходила за 15,5 секунди. Це був справжній muscle car (авто-силач), як називали його в США. Саме завдяки швидкісним якостям Форд швидко здобув популярність серед молодих американців.
Зрозуміло, що успіх "конячки" не залишив байдужими конкурентів і за три роки з'являються Chevrolet Camaro, Pontiac Firebird та Plymouth Barracuda і, таким чином, сформувався новий клас автомобілів у США - pony cars (авто-поні, адже для американців машина довжиною 4,6 метри - компактна, все одно, що для нас "Таврія"). Однак Mustang вже зумів добряче вирватися вперед, бо кожного року вдосконалювався, зростала і потужність двигуна. Так у 1965 році відомий автогонщик Керолл Шелбі почав виготовляти суперспортивну версію "Мустанга" Shelby GT 350 з мотором у 306 к.с., яка здатна була досягати 218 км/год і розганятися до 100 км/год за 6,5 секунд. А семилітровий Shelby GT 500 (360 к.с.), хоч і поступався "Феррарі" максимальною швидкістю, але міг втерти носа італійцям на вулицях міст та й коштував утричі дешевше. Не дивно, що його спецверсія отримала назву King of Road (король дороги).
У 1968 році з'явився Mustang Cobra Jet з офіційною потужністю 335 кінських сил (фактично ж він мав усі 400 і скакав до "сотні" за вражаючі 5,4 секунди.). ? милі долалася за менш, ніж 14 секунд без будь-якого тюнінгу. Згодьтеся, такі характеристики вражають і сьогодні. Звичайно, за це власник мав платити: "апетит" Cobra Jet складав 20-26 літрів на 100 км.
А вже за рік "Форд" випустив зі своєї стайні Mustang Boss 302 і Mustang Boss 429, що мали відповідно 290 і 375 кінських сил. І вони одразу ж повигравали усі найважливіші перегони у Штатах. "Триста другий" тріумфував у серії Trans Am, а Boss 429 переміг у NASCAR. У 1971 році серію продовжив 330-сильний Boss 351, здатний набирати "сотню" за 5,8 секунди.
Проте на початку 70-х років американський уряд ввів жорсткі екологічні норми, тому потужність спортивних авто впала на 20-50%. Приміром, найпотужніший Mustang 351 НО 1972 року мав лише 275 "конячок" під капотом, а через рік потужність впала до 248 сил.
Паливна криза 1974 року остаточно викреслила Mustang із когорти суперкарів. Саме тоді, виробивши майже 3 мільйони конячок, Форд показав "Мустанг-ІІ". Але виробники змушені були знижувати потужність двигунів заради економії бензину. Максимум - 145 к.с. А дизайн нового коника взагалі вбив наповал прихильників "Мустанга": він був нікчемною пародією свого попередника. Ситуація на краще не змінилася, навіть коли паливна криза минула. Якщо перше покоління фордівських жеребців виявилося суперуспішним, то друге, фактично, перетворилося на економічний провал. Не дивно, що керівництво компанії вже думало відправити "Мустанга" на пенсію...
Та не перевелися ще в Америці справжні ентузіасти й фанати потужних авто. 1994 року, з нагоди 30-літнього ювілею, "Мустанга" кардинально змінили і він знову повернувся на вершину популярності. Нарешті з'явилися нові мотори: 4,7 літри в 305 і 390 сил.
А у січні 2004 року на автошоу в Детройті показали абсолютно новий "Форд-Мустанг", що став на конвеєр вже наступного року. Авто дуже нагадує свого попередника й стане його гідним наступником. А 300-сильна "вісімка" дозволяє швидкість 240 км/год і 5,1 секунди до "сотні".
Варто сказати, що серед шанувальників фордівського скакуна - чимало знаменитостей, у числі яких - екс-президент США Білл Клінтон. Він навіть брав участь у святкуванні ювілею знаменитого авто в 1994 році, відклавши задля цього усі державні справи. Такий же "Форд" стоїть у гаражі відомого кіноактора Кевіна Костнера. Той їздить на ньому вже років з п'ятнадцять і ні в якому разі не хоче продавати реліквію - обіцяє передати дочці у спадок. А ще "Мустанг" - помітна кінозірка. Уперше він з'явився на знімальному майданчику ще в 1968 році - грав головну роль разом зі Стівом Маккуіном у фільмі "Булліт". Використав це авто і Клод Лелюш у картині "Чоловік і жінка". На "Мустангу" їздив і сам Джеймс Бонд.
В Україні "Мустанги" - не екзотика, проте і не надто помітні на наших шляхах. Річ у тім, що останні моделі - задоволення не з дешевих (не менше сорока тисяч "зелених"). Класичний же коник, виготовлений в шістдесяті, коштує в самих Штатах не так вже й дорого - у межах 5-7 тисяч долларів. Але проблема переправити його до нас: навіть якщо знайдуться шалені гроші на перевезення і розмитнення (що у кілька разів більше, ніж коштує авто), на заваді стане закон, за яким усі іноземні автомобілі, старше 8 років - металобрухт, що становить небезпеку вітчизняній екології... Тому таких раритетів у нас немає. Та хочеться сподіватися, що й на наших вулицях буде колись американське свято - ми, як справжні ковбої, осідлаємо красенів-"Мустангів".
